На базарi людному одному
Де купити можна що завгодно
Торбарю велів Господь старому
Продавати диво принародно.
Про дивогляд розійшлася чутка,
(До чудноти дуже всі охочі),
І до торбаря всі бігли хутко,
Щоб побачить все на власні очі.
Сам старий дідусь сидів на возі,
Перед ним оклунки два хороші,
Вміст купити кожен був у змозі,
Якщо трохи розсуд мав і гроші.
А в мішках не сало і не жито –
(То за диво не вважали люди),
Крам однак відомий цілковито:
Мудрість з глупством, що панують всюди.
Люди один одному всміхались,
Де-які з старого глузували,
Та мішка із мудрістю цурались –
Глупство більше всього купували!
Метушня створилась на базарі,
Бо не все так було, як гадалось –
Мудрість не самі була, а в парі,
І до неї старість додавалась.
Покупці підходили й не брали,
Гроші у кишені заховавши,
Бо старіти зовсім не бажали,
Пару навіть задарма не бравши.
А за дурістю стояла черга –
Йшла із нею молодість в додачу,
Люди веселились – купували
І тікали геть, забувши здачу!
Свидетельство о публикации №119111905068