Заря весны
Хіба тебе моє хвилює,
Коли в безвихідь б’юсь чолом?
Ти лиш мене не згадуй всує.
Не грійсь утраченим теплом.
Я б’юсь у вікна пізнім птахом,
Я шепочу тобі у сни:
– Ти подивися: там, над дахом,
Зоря – провісниця весни.
Зоря весни, що вже не буде
Нам шлях барвінками квітчать.
Мовчанням осінь серце студить.
Табу. І вето. І печать.
***
Не уж моё тебя волнует,
Когда в без выход бьюсь я лбом?
Но ты меня не помни в суе,
Не грейся прошлым тем теплом.
Я бьюсь об окна поздней птицей,
И я шепчу тебе сквозь сны:
- Ты посмотри: уже над крышей,
Заря - предвестница весны.
Заря весны, она не будет
Нам путь подснежниками слать.
Молчанием осень сердце студит.
Табу. И вето. И печать.
Свидетельство о публикации №119111902773