Коли кажу, що ти вродлива
розгубленість в твоїх очах
готова викликати зливу,
і очі сумом так кричать,
що я вже каюсь, просто каюсь,
мов учинив великий гріх,
я слів своїх і сам лякаюсь,
і хочу викликати сміх,
і викликаю, ти – готова
сміятись, та вражає мить,
коли і радість кличе слово,
і вже сльозу не зупинить...
Свидетельство о публикации №119111703570