Фатал2

Я твердо знаю: в кожного свій шлях,
І кожен тягне хрест свій, чи волочить...
Та доля - це забитий в карму цвях,
Їй не цікаво: хоче, чи не хоче...

Який там вибір? Обрано вже все!
Ти - програвач, а хрест твій - лиш платівка,
Відтак: когось в палаци занесе,
А інший - роздаватиме листівки.

Так: генії збивали ящикИ,
Та й  Форд трудився в себе ж на заводі...
А карма карбувала вже рядки,
Що статків полічити буде годі.

Багато найдостойніших людей
Тиняються у злиднях та хворобах.
Що: мало для збагачення ідей?..
Та - ні, їх статус визначений Богом.

Лиш промисел Творця це - тайна, квест,
Розписаний для кожної людини.
І я, і ти несемо лиш свій хрест,
Злітаєм в небо, падаєм в долину...

І, як націлиш в скроню пістолет,
Вважаючи, що вирішиш, як схочеш,
Сміятись будеш: ржавий раритет,
Віддачею "заїде" проміж очі.

Збагнувши суть, ти скажеш: "Будь, як є,
Пливу за течіЄю - будь, що буде.
Несу свій хрест. Надія й віра є,
Любов про мене, звісно, не забуде.