Не сумуй...
Я не щезну у сірому вітті
вже змарнілих дерев вздовж пустої зими,
що кружля сивочолих у їх розмаїтті,
як веселе проміння в обіймах пітьми...
Не сумуй...
Ти така ж безумовно прекрасно,
як тоді, чотирнадцять бурхливих тому...
Він, напевно, стомивсь рятувати нещасних,
що малюють удосвіта сцену німу...
Не сумуй...
Ми йдемо до веселого краю,
звідки, врешті, здається, ніхто не вертавсь,
щоб на видиху тихо сказати «Кохаю...»
тій, єдиній, кого до душі пригортав...
Не сумуй
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119111601048
Свидетельство о публикации №119111601048
Рецензии
