Земля чекає і не розуміє:
Чому ніхто нічого вже не сіє?
А родить лиш будяк, осот й кропива,
Хоча і сонце світить й тепла злива...
Адже які ось тут жита буяли!
Як море, щедро хвилі розганяли!
А там росли рослини овочеві.
Земля раділа сівачеві, орачеві.
І, навіть, Бог їм усміхався щиро,
Благословляв: - "Працюйте з миром!"...
Земля вже не потрібна людям, видно,
Нехай живуть без неї - тільки в злиднях!
За що в Донецьку б’ються до загину?
Землі - нема! Продали Україну!
Та і людей зосталось жменька лише,
Бо кожен другий вже її залишив!
Продали
© Copyright: Валентина Козачук, 2019
Свидетельство о публикации №119111509381
Свидетельство о публикации №119111509381
Рецензии
Дякую, Ніночко! Ох, скільки в нас тем злободенних і важких...Ми, наче в прірву падаєм.
Добра Вам і тепла.
Сердечно кланяюсь,
Валентина Козачук 24.11.2019 21:00 Заявить о нарушении
Добра Вам і тепла.
Сердечно кланяюсь,
Валентина Козачук 24.11.2019 21:00 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.