Петер Пацев
переклад з болгарської
Дерево, що позад мене, –
То горіх столітній.
Ми брати з ним нерозлучні,
Мовчазні обоє.
Той горіх, він тінь дарує,
Я ж любов дарую.
Часом, можем сперечатись,
Часом, – і творити.
Він дарує прохолоду,
А я – вірші ніжні.
Древа вічного уділом
Ми й самі живемо.
Долі дивні дві на світі:
То горіх могутній
І поет з тим древом поруч –
Брати нерозлучні.
14.11.19
Дерево столiття
© Copyright: Ангелина Соломко, 2019
Свидетельство о публикации №119111506586
Свидетельство о публикации №119111506586
Рецензии