Ступила старість на поріг
І двері всі повідчиняла,
Звернула з пройдених доріг,
Але мене вона цим не злякала.
Ступила старість на поріг
І злегка стукнула вона у шибку,
Та душу молодою я зберіг
Ще цілою і досі,а не скибку.
Ступила старість на поріг
І сперлася плечима до овірка.
ЇЇ ж бо не впустити я зміг,
Бо за плечима є років вже мірка.
Ступила старість на поріг
І про життя моє заговорила.
Саме до неї шлях тепер проліг,
Тому вона всі двері відчинила.
Ступила старість на поріг,
Зійшла вона з величного престолу.
Присісти на поріг їй допоміг…
Чомусь поглянула вона згори додолу.
Ступила старість на поріг.
Ми про життя із нею розмовляли.
На скронях вже давно біліє сніг
Й стежки вже сиві пасма протоптали.
13.11.2019 р.
Старiсть
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119111502834
Свидетельство о публикации №119111502834
Рецензии