Так само гаснуть зорі на світанку
І ранок нам дарує свіжий подих.
І осінь відчиняє браму зранку,
Землі дерева платять кілька «злотих»
І як завжди біжиш по колу знову.
Спинись на мить,всього на хвильку - чуєш ,
Як час з людьми веде німу розмову,
Так само колом ходить...Ти жалкуєш…
Одне бентежить - вужче коло часу,
Та все коротші ті швидкії кроки.
І жоден з нас ні шансу ані спасу
Від вічності не вигадав за роки.
Коло часу
© Copyright: Валерия Стальцова, 2019
Свидетельство о публикации №119111502783
Свидетельство о публикации №119111502783
Рецензии
