Лягли словами на папір,
Нестримні почуття, кохання, сльози
Останній крок його душі,
Хто свідком був, відповісти не в змозі.
Та більш не лишиться зім`ятою трава,
Багряних рос вже не іспити,
Кому у цьому світі завинив свої права,
У щасті та коханні вік дожити.
Не до вподоби їм твій вільний нрав,
Прийшли так нишком на «заклання»,
Як розвивався Айседори шарф,
Так другу залишив «Прощання».
Твоя курчава голова
Лежить на пласі «сірих кардиналів»,
Поетом не розказані слова –
Як душу з тілом розірвали…
Присвята Посвящение Есенину
© Copyright: Инна Булько, 2019
Свидетельство о публикации №119111208766
Свидетельство о публикации №119111208766
Рецензии