Жовтень фарбує листя
В золото і янтар,
Раптом чомусь спинився,
Наче від дивних чар.
Там посміхалась жінка.
Всесвіт в її руках.
Спритна й легка, як бджілка
Ласка і сум в очах.
Пензлик в його долоні
Трепетно пломенів.
Ніжно торкнувся скроні,
Зранених мозолів.
Бабине літо просить
"Можна мені також?
Я заплету у коси
Срібних ниток мороз"
Мамочко, те волосся,
Як символічний знак -
Серця торкнулась осінь
Новий в житті етап.
Діти твої дорослі,
Але такі ж чудні,
Щирі і літньо-босі
Не помічаєм днів.
Знаєш, а ти красива
Як і колись давно.
Срібло ж волосся - диво
Личить тобі воно.
Матусi
© Copyright: Анастасия Тенжала, 2019
Свидетельство о публикации №119111009954
Свидетельство о публикации №119111009954
Рецензии