збігали дні з гори горіхом,
хиталось сонце,
рвались хмари,
на дні студеної криниці
виблискували смерті зуби,
що причаїлась, як нещастя,
яке ніхто і не чекає,
взувала панна черевички
спішить назустріч своїй долі,
перечепившись за мотузку,
метнулась мОйра* миттю в пастку,
вода студена над журбою,
обм'якло тіло,
голе лихо,
дрижить лиш жилка,
тріпотіти за мить припинить,
жало чорне проткне нестримано і підло,
лиш мрії в стогонах заплачуть,
як плаче ненька, плаче батько
20.57
10.11.2019
* МОйра— те ж, що доля.
недоля жити
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119111009636
Свидетельство о публикации №119111009636
Рецензии
... размер местами набекрень
умышленно иль было лень?..
:)
Рон Вихоревский 12.11.2019 12:24 • Заявить о нарушении
умышленно иль было лень?..
:)
Рон Вихоревский 12.11.2019 12:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
