Осiння казка

                ОСІННЯ КАЗКА

       Одного осіннього ранку другокласник Данилко збирався в школу.
       Ранок був сонячним і теплим.По небу пропливали білі хмаринки,схожі на звіряток , квіти , дерева, птахів , листочки.У повітрі літало багато павутиння.Всі дерева й кущі були в багряно-золотому вранні.Завітало справжнє бабине літо.
       Поснідавши та зібравшись в школу, хлопчик попрямував через парк доріжкою в школу.Він йшов і милувався красою природи,чудовим осіннім ранком.
       Зненацька подув легенький вітерець і з дерев почало облітати золоте листя.Хлопчикові почулися звуки красивої музики.Несподівано все навкруги стало казковим.Листя,яке облітало з дерев,стало красиво вальсувати.Хлопчик аж подих затамував.Стояв і милувався вальсом золотого листя.Але ж музика була такою ніжною та красивою,що він не витримав і пішов з листочками в танок.Данилко танцював з легкістю листочків.Через якусь мить звуки чарівної музики стали стихати.Листочки перестали танцювати.Данилко засмутимвся.
       Аж раптом перед ним з’явилася чарівна фея,тримаючи в руках свою паличку.Від несподіванки малий танцюрист не міг промовити жодного слова,не міг зробити жодного руху ногами й руками.Стояв мовчки і не зводив погляду з феї.Фея помітила здивування на обличчі хлопчика і торкнулась до нього своєю чарівною паличкою,промовивши:
      – Данилку,я спостерігала як ти красиво вальсував з листочками під звуки чарівної музики.Це було казково,неперевершено!Ти був схожим на принца,який танцює на  балу.Мені дуже не хотілося зупиняти звучання ніжної музики і дивовижний танець.Та я не могла допустити того,щоб ти запізнився в школу.Ти зараз поспішай в школу.А коли після уроків будеш повертатися зі школи додому,я чекатиму тебе на цьому ж місці.Ти знову опинишся в казці,де звучатиме чарівна музика,де зможеш знову красиво вальсувати з багряними і золотими листочками.
       – Дякую,чарівна феє,що нагадала мені,що я повинен поспішати в школу.А ще дуже-дуже вдячний тобі за ту казку,в якій я опинився!..Люба феє,а ти точно будеш мене чекати на цьому місці,коли я повертатимусь зі школи?
       Фея мило усміхнулась і промовила :
       – Звісно,Данилку!Я буду тебе чекати.Я зрозуміла,що ти дуже вихований і слухняний хлопчик.Ти знаєш чарівні слова.А  зараз поспішай в школу,а після уроків обов’язково на цьому ж місці зустрінемось!
       Хлопчик не стримував радості від почутого.
      – Ще раз щиро-щиро дякую тобі ,чарівна феє!До зустрічі!!!
       Фея торкнулась хлопчика своєю чарівною паличкою і зникла.
       Данилко взяв в руки портфель і став поспішати в школу.Він йшов,а в його голові крутились звуки ніжної музики і , тамуючий подих ,танок.
          На уроках Данилко дуже добре працював.А на перервах всі його думки були про зустріч з феєю і продовженням осінньої казки.
          Закінчились уроки.Хлопчик одразу став збиратись додому.Вийшов зі школи і ,зовсім ніде не зупиняючись,прямував знову на те місце,де вранці побував у казці.
          І ось він на тому ж місці,між тими ж деревами.Та феї він не побачив і дуже засмутився.Але це тривало недовго.Звідки не візьмись,перед ним з’явилась та сама фея,полинули звуки чарівної музики,посипалося золоте листя з дерев і знову розпочався казковий танок з листям.Данилко з радістю танцював і насолоджувався таночком листочків.Час минав дуже швидко і непомітно.Та несподівано знову музика стала стихати і таночок завершився.Тоді знову з’явилась чарівна фея,яка сповістила Данилкові про те,що пора повертатись додому,щоб батьки не хвилювалися.Вона пообіцяла хлопчикові,що наступного разу по дорозі в школу він знову потрапить в осінню казку.
          Другокласник Данилко подякував феї за чудову казку ,якої ніколи раніше не знав і про яку ніколи не чув  та й сказав , що з нетерпінням буде чекати наступного ранку.
         Додому пішов Данилко з чудовим настроєм.Та ввечері він вже мріяв про те,щоб якнайшвидше минула ніч і ,щоб знову  він опинився в казці.
        Настав ранок.Хлопчик швидко вмився,поснідав і зібрався в школу.Але всі думки були про фею,листочки,таночок…про казку.Він вийшов з дому і швидко помчав на казкове місце.Цього разу він вже не йшов , а й біг.Як тільки став наближатись до казкового місця,то одразу полинули звуки чарівною музики.За декілька секунд перед ним з’явилася фея.І знову листоки  разом з ним розпочинали таночок.Час збігав швидко.Та,як завжди, прийшла мить прощання з казкою і феєю.Та цього разу він вже менше засмутився,бо знав,що після уроків повернеться сюди і казка продовжиться.
         На цей раз після зустрічі з феєю Данилко несміливо запитав її про те , чи може він після уроків прийти сюди з друзями.Почувши це , фея мило усміхнулась і промовила :
        – Звичайно ,  Данилку!Приходь з друзями і я вас всіх знову перенесу в казку.
        Данилко зрадів,почав підстрибувати і дякувати феї за її доброту.Фея усміхнулась,торкнулась  малого танцюриста своєю чарівною паличкою і зникла.
        Хлопчик попрямував в школу.В школі він розповів друзям про свою казкову пригоду.Вони спочатку не повірили йому.Але вирішили піти з ним додому тією ж  доріжкою через парк.Прийшовши на казкове місце, діти очам і вухам своїм не повірили.Друзі опинилися в справжній осінній казці,де лунала чарівна музика і листя на деревах підспівувало вітру.А листочки , які відривалися від гілок , розпочинали вальсувати.
        Друзі Данилка декілька хвилин стояли,наче зачаровані.І , непомітно для сабе , розпочали танок з листям.Та , як завжди , це було до певного часу.Далі музика стихла і таночок закінчився.Тоді знову з’явилась чарівна фея.Для друзів Данилка це було великою приємною несподіванкою.
          Фея усміхалась і промовила :
    – Мені було дуже приємно спостерігати за тим,як ви легко і красиво вальсували з листочками.Але прийшла пора йти додому.А завтра вранці з радістю чекатиму вас тут.
         Друзі зраділи,подякували феї за таку красиву осінню казку і з чудовим настроєм пішли додому. Наступного ранку казка для них продовжилась.І так було до того часу,поки не відірвався від дерева останній золотий листочок.
           Останнього дня  казки чарівна фея сама танцювала з дітьми.Після закінчення танцю,вона попрощалась з малими танцюристами аж до наступної осені.Діти подякували феї за  незвичайну казку,яку вона дарувала їм щодня впродовж всієї золотої осені.
         Ніхто не хотів з феєю прощатися.Але прийшлося,тому що закінчилась золота осінь і закінчилась осіння казка , в яку  водила фея Данилка і його друзів щодня.Вони ділилися враженнями  і з нетерпінням чекали зустрічі з феєю через рік.
08.11.2019 р.