Мені не спиться. Щось в мені не так?
Не хочу сумувати! Чомусь сумно.
Мої думки, як риб'ячий косяк...
Використовую свій час я нерозумно!
Дається ніч на здобування сил,
Щоб відпочити від трудів всіх денних,
Вже ніч прийшла, не видно небосхил...
Нехай відійде клопіт повсякденний!
Спи, душе, спи! Нехай вже зморить сон,
Побач у нім все те, про що є мрія...
(Хоч грузики прикласти до тих скронь!
Вони хоч зможуть на той сон подіять).
Не спиться. Ніч. Що криється в мені?
Від чого оті думи безкінцеві?
Що, дні осінні? Так, не весняні...
Мені б до серця дні лише травневі!
Коли все квітне!.. Той батьків садок
В уяві через стільки років! Згадка...
Букет бажаний... У руках бузок...
І наша гуляйпільська річна кладка!..
Розгадку маю, знаю, чом не сплю,
Кортить назад, в далеке те минуле,
Реально бачу постать там свою
Й кохання те... У серці не заснуле!
07.11.2019
Не спиться...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2019
Свидетельство о публикации №119110800316
Свидетельство о публикации №119110800316
Рецензии