Минуле заглядає в карі очі...
Тобi так тяжко, коли час ближче до ночі,
Коли зтискає все, душа тихенько стогне
І де-не-де щось в пам'яті сполохне.
Холонуть руки, тіні скаляться на стіни,
По радіо віщують хуртовини
В очікуванні ранньої зими...
Нi, меньше вже не буде сивини.
До телефону рука тягнеться нестримно,
Але в житті Твоєму майже вже спокійно.
Повіриш в те, що непотрібно турбувати
Та зазвичай зайдеш новини почитати...
А там нічого про кохання, злість та зрада -
Як все змінилося, суцільна клоунада!
І дощ л'є у Твоє вікно нестримно...
Який вже день воно відчинене постійно.
Повітря свіже! Його жадібно ковтаєш...
Не поруч я! Ти це так гостро відчуваєш...
Улaмки пам ятi
© Copyright: Яна Че, 2019
Свидетельство о публикации №119110607349
Свидетельство о публикации №119110607349
Рецензии