Скорбота пам ятi
Сіде волосся бавить скроні...
Час повернув в зворотній бік,
Хреста торкаються долоні,
Найближчий на могилі люд,
Скорботи вітер тішить квіти...
Усі, хто знали, пом'януть
Та скажуть: треба далі жити.
Радіти сонцю, як колись,
Не звинувачуючи долю...
А нам сховатися б кудись
Подалі, глибше... Щоб без болю!
Пройшов ще рік, із року рік...
Як швидко й довго одночасно.
Здається, хтось вже трохи звик
До сліз, що іноді невчасно.
Щось вивертає душу знов,
Пройшов ще рік..! Як це сприйняти?
Під впливом горя стигне кров,
Частіше хочеться мовчати...
І ось пішов четвертий рік...
Свидетельство о публикации №119110607139