Бувають сни, тривожні сни
Чомусь за тиждень до весни...
Знов щось у пам'яті клокоче,
Живцем з'їдають такі ночі...
Беруть в обійми сни, як грати -
Не відчинити, не зламати
І не розплющити очей...
Навколо натовп із людей!
У снах приходять, хто в раю
Ті, хто плекав мене малу...
Хто бачив світ не так, як я
Всі ті, для кого я своя.
І кличуть, кличуть у свій край
Напевно скучили... Нехай!
Але ще справа є земна,
Не час мені на небеса
Повірте, рано ще мені...
Та знову, знову голоси!
Не хочу бачити я сни!
Хоча б за тиждень до весни...
За тиждень до весни...
© Copyright: Яна Че, 2019
Свидетельство о публикации №119110607047
Свидетельство о публикации №119110607047
Рецензии