Чомусь в кутку засумувала скрипка,
Зненацька впершись грифом у рояль...
Навіщо така пауза велика,
В моїх піснях, - промовила - ах жаль...
Невже мене більш слухати не хочуть,
Чи струни мої більше не звучать?
Я краще грала б радісно й охоче,
В кутку ж бо інструменти лиш мовчать ...
Забула скрипка те, що добровільно
Колись лишила з гордістю оркестр,
А нині й справді, струни заржавілі,
Псуватимуть звучання, як таке.
................................
Коли Господь тобі вручає справу,
Погодившись, в смиренні ти трудись,
Бо гордість, що навіює лукавий,
В куток, як скрипку, приведе колись.
~ДЛВ~
Засумувала скрипка
© Copyright: Любовь Дуля Шевчик, 2019
Свидетельство о публикации №119110500057
Свидетельство о публикации №119110500057
Рецензии
Велика мудрiсть в цьому вiршi!Цiэю скрипкою может бути як окрема
людина ,так й цiла краiна.
З повагою
Юрий Милашенко 04.12.2019 21:59 • Заявить о нарушении
людина ,так й цiла краiна.
З повагою
Юрий Милашенко 04.12.2019 21:59 • Заявить о нарушении
Так, Юрію! Згідна з вами повністю! Дуже приємно, що зрозуміли філософський напрямок вірша! Нехай благословляє вас Бог!
З теплом і повагою Любов
Любовь Дуля Шевчик 05.12.2019 00:00 Заявить о нарушении
З теплом і повагою Любов
Любовь Дуля Шевчик 05.12.2019 00:00 Заявить о нарушении