Яке сьогодні сонце, сину,
Немов би полум'я горить!
До війська йде мій син - мужчина,
А серденько моє щемить.
На мене ніжно озирнувся,
Неначе поглядом обняв,
Крізь сум в очах ти посміхнувся...
І все тим поглядом сказав.
Я відпускаю твою руку,
І розумію - це життя.
Сильніше чути серця стукіт,
Для мене ти завжди дитя.
Згадалося твоє дитинство,
Як маму за руку ти брав.
Тепер минулих днів намисто,
Неначе стяг, ти цілував.
Життя суворе, сину, знаю,
Як полотно будених днів.
І, як ніхто, завжди чекають
Батьки старенькі на синів.
Яке сьогодні сонце, сину,
Мені здалося що бліде?!
Та у любу важку хвилину
Нехай твій ангел поряд йде.
Прощання
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2019
Свидетельство о публикации №119110302293
Свидетельство о публикации №119110302293
Рецензии