див багато в цьому св т

див багато в цьому світі
варто двері розчинить
підійдіть поближче, діти:
я вам дещо розповім!

жили тут двоє--гаряча кров
і необачно грали в любов
тільки слідів їх ніяк не знайти
певне з живими їм больше не йти

хтось як каміння впав с вишини
певне в нього крила були мрійні
з даху стрибаючи, мог він не знати
як то це важко: навчитись літати!

із кождим днем тишчий неміцний мій хід
а тіло с душею, як клітка зі стаєй птахів
бачу як іде назустріч
хтось у білім і з косою
всі ми гості в цьому світі...
пора додому!

діти прінишкли з моєї пісні:
дядечку, інші поруч з тобою дурні!
ми не хотім нічого занедбать--
дядечку, швидше життю навчи нас!

діти опали мене, та й ну питати!
ах якщо б міг я хоч щось їм сказати..


Пикник

Много дивного на свете,
Стоит дверь лишь распахнуть;
Подойдите ближе, дети:
Я вам что-то расскажу:
Жили тут двое - горячая кровь,
Неосторожно играли в любовь.
Что-то следов их никак не найти
Видно с живыми им не по пути.
Вдруг кто-то камнем упал с высоты,
Видно летел он на крыльях мечты.
Прыгая с крыши мог он не знать,
Как нелегко научиться летать.
С каждым днем тише нетвердый мой шаг,
А тело, как клетка, где птицей бьется душа.
Вижу, как идет навстречу кто-то в белом и с косой;
Все мы гости в этом мире, пора домой!
Дети притихли от песни моей:
"Дядя, наверное всех ты умней!
Мы не хотим ничего упустить,
Дядя, скорей, научи же нас жить!
Дети набросились, стали пытать:
Ох, если б мог я хоть что-то сказать!