До мене в снах приходиш ти щоночі,
Неначе діамант ти береш.
Приходиш подивитись в мої очі,
Й своїх очей ніяк не відведеш.
У снах моїх буваєш дуже ніжним,
Хоча в житті ти трішки не такий.
Мені здаєшся просто дивовижним,
І кожен поцілунок твій палкий.
Щоночі в снах , мов в казці я буваю,
В твоїх обіймах щоночі я тону.
Боюся,що душею покохаю,
Але не хочу скуштувати полину.
Не тільки в снах щасливою буть хочу,
І хочу не вві сні,як квітка розквітать.
Щоразу я з тобою потуркочу.
Коханою буть хочу і кохать.
В твоїх обіймах хочу я тонути,
І пеленою щастя обів’юсь.
Не можу уявити і збагнути…
Тільки тоді,напевно,усміхнусь.
Чому цей сон в життя не поспішає,
А на світанні безслідно він зника?
Де щастя те безмежне і безкрає?..
А сон минає й завісу опуска.
30.10.2019 р
Щоночi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119103009995
Свидетельство о публикации №119103009995
Рецензии