Смеяться ль вам, молчать ли вами

Из Мыколы Винграновского

* * *

Смеяться ль вам, молчать ли вами,
В гортани имя полоскать,
В тиши тишайшими губами
Рук ваших пальчики листать.

На лист, на снег, ни цвет и тени,
На шелест и на шелестень
Стелить в душевном нетерпенье,
Принадлежащую вам тень.

И в  лучике рассветной сини
Ласкать прощально шею, нос
И увязать в трясине синей —
В солёном солнце сонных кос,

И знать одно: любить покамест,
Пока судьбы не сгаснет рань,
Пока с души не рухнет камень
И горечь боли первых ран.

Любить вас — знать соблазна сладость,
Любить вас — и любить для вас,
Любить вас — окунаться в радость
В июньско-августовский час.


МИКОЛА  ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Сміятись вам, мовчати вами,
Вашим ім'ям сповнять гортань
І тихотихими губами
Проміння пальчиків гортать…

На лист, на сніг, на квіт, на тіні,
У шелест і нешелестінь,
Стелить в душевному тремтінні
Солодку, юну вашу тінь,

І в світанковім сумовинні
Прощально пестить шию, ніс
І сонні соняшники сині
В солонім сонці сонних кіс,

І знать одне: любити доти,
Доки не згасне долі рань,
Не згаснуть серця перші кроки
І перші болі перших ран.

Любити вас — любити знадність,
Любити вас — любить для вас,
Любити вас — любити радість
В червнево-вересневий час.