Из поэтических переводов стихов Юрия Воронова

***

В блокадних днях ми так і не узнали,
Грань юності з дитинством де знайти?..
Нам в сорок третім видали медалі,
І лиш у сорок п"ятім - паспорти.

Оригинал стиха:

В блокадных днях мы так и не узнали:
Меж юностью и детством где черта?..
Нам в сорок третьем выдали медали
И только в сорок пятом – паспорта.

Юрий Воронов


НІКОЛИ МИ ТАК ДОВГО НЕ МОВЧАЛИ

Ніколи ми так довго не мовчали,
Не думали ніколи так багато,
Як в оту зиму втрат, тривог, печалі,
Де, мов біду, було нам день стрічати.

До чого ж докір, що спішив я надто
І рішення важке прийняв одразу?
Мій вибір вже тоді не був багатий –
Я знав уже, як учиню й що нині скАжу.

Оригинал стиха

Мы никогда так много не молчали,
Не думали так много никогда,
Как той зимой потерь, тревог, печали,
Где новый день, как новая беда…

К чему ж упрек, что слишком поспешил
И трудное решенье принял сразу?
Я, может быть, уже тогда решил,
Как поступить сегодня был обязан…

Юрий Воронов


САЛЮТ (27 січня 1944 року)

За залпом залп гримить салют.
Ракети в небі у гарячім
Яскраво квітами цвітуть.
А ленінградці тихо плачуть.

Проте втішати їх не час –
Ця радість - надто, сльози градом -
Побачити цю мить, як враз
Гримить салют над Ленінградом!

Велика радість їх,  - та біль
Рікою тужною прорвало:
З тобою на салют звідтіль
Пів Ленінграду вже не встало…

Ридають і співають тут,
В сльозах облич цих гріх не бачить.
Сьогодні свято і салют,
Сьогодні ленінградці плачуть…

Оригинал стиха

За залпом залп гремит салют.
Ракеты в воздухе горячем
Цветами пёстрыми цветут.
А ленинградцы тихо плачут.

Ни успокаивать пока,
Ни утешать людей не надо.
Их радость слишком велика —
Гремит салют над Ленинградом!

Их радость велика, но боль
Заговорила и прорвалась:
На праздничный салют с тобой
Пол-Ленинграда не поднялось...

Рыдают люди, и поют,
И лиц заплаканных не прячут.
Сегодня в городе салют.
Сегодня ленинградцы плачут...

Юрий Воронов