Валентина Лысич. Блакитним i не пахне...

       Лазурью и не пахнет...

Безудержных желаний тает след,
Однажды сорванная, роза уж завяла.
Прощальных поцелуев меркнет свет...
Я сердцем свои чувства проверяла.

Мне от себя не скрыться в пустоте.
Смеется август, дни листает ветер.
Любовь растрачена в ненужной суете -
А ты потери этой не заметил.

Забыло небо о своей голубизне.
Лазурью и не пахнет, отболело.
И лишь обида гложет душу мне -
Сложила крылья страсть, заледенела...

оригинал - http://www.stihi.ru/2019/08/23/6217
 
        Блакитним i не пахне...   

Нестримані бажання, стиглий глід,
Троянда щойно зірвана – зів’яла.
Терпких прощальних поцілунків слід...
По ритму серця почуття звіряла.

Від себе не сховатись вже мені.
Сміється серпень, дні гортає вітер.
Згубилося кохання в метушні –
Не присилай у есемесках літер.

Бо небо сіре вже, не голубе.
Блакитним і не пахне – відгоріло.
Глуха образа по душі шкребе.
Згорнула пристрасть крила збайдужіло...