Пiсня про рушник...

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги й солов'їні гаї.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство й розлука, й твоя материнська любов.


Мама родненькая, не спала ты ночами,
И водила меня по полям вдоль села.
Провожала меня в дальний путь со слезами,
И расшитый рушник мне на счастье дала.
Провожала меня в дальний путь со слезами,
И расшитый рушник мне на счастье, на долю дала.

Пусть на нём расцветёт соловьиная роща,
И тропинка в росе, заливные луга.
И улыбка твоя, мне с ней жить будет проще,
И с грустинкой твои голубые глаза.
И улыбка твоя, мне с ней жить будет проще,
И с грустинкой твои голубые, родные глаза.

Я возьму тот рушник, расстелю словно долю,
В тихом шелесте трав, в щебетаньи дубрав.
Оживут так знакомые сердцу до боли -
Моё детство, разлука, большая любовь.
Оживут так знакомые сердцу до боли -
Моё детство, разлука, и нежная мамы любовь.


29.10.2019 год