Який же погляд ти мені подарувала!
Не погляд, наче поцілунок дорогий.
Немов зі мною говорила дуже вдало
Про все на світі, про відродження снаги.
Про шепіт зорь на золотавім видноколі,
Про дивний стан у грудях, я – живу!
Електрико моя, зітри між нас паролі,
Так хочу доторкнутися до звабних вуст.
Дефібрування небувале, імпульс теплий,
Вулкан прокинувся, щасливо гомонить.
Пірнає лава глибоко, знаходить перли,
Відходить крига, ритм відновлює тони.
Коли ти поряд – я тримаю небо легко,
Атланти заздрять, заздрю я собі і сам.
Ти шлях осяюєш, неначе звеш далеко,
Я серцем чую божевільний тарарам.
22:05, 28.10.2019 рік.
Зображення: https://stolbunetslidiya.ru
Електрика
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2019
Свидетельство о публикации №119102809674
Свидетельство о публикации №119102809674
Рецензии