Сповiдання

 Уже позаду вранішні світання,
 Зриває осінь перші пелюстки.
 А я не хочу старості в коханні,
 А я б лишилась в юні, залюбки.
 Уже й сніги просіялися в коси,
 Та я чекаю пісні солов*я.
 Травневих квітів у весняних росах -
 То все ще хоче молодість моя.
 Чекання, сподівання, мріі
 Десь погубились, десь,таки, збулись.
 На долю нарікати я не смію,
 Бо вже здійснилось мріяне колись.

 Бентежать душу світанкові зорі.
 Це означає: я ЩЕ молода, я ЩЕ чутлива
 В радощах і в горі!
 В життєвій річці тепла ЩЕ вода.
 Літа? А що літам тим треба?
 Піднятись вгору зграєю птахів,
 Щоб піснею летіти з неба,
 Чи, може, впасти каменем гріхів?

 Усе було таким, як має бути.
 Що буде далі? Знаю і про те.
 Метіллю крилець від п*янкоі рути
 Мене любов вечірня замете.
 Я підкорюся ій - останній миті-
 В жіночій суті велично права.
 ЛЮБОВ і ЖІНКА... вічно будуть злиті.
 Ці найдорожчі у житті слова.