Душа змолодiла!..

Пора осіння… Це й моя пора!
Наповнена усім, що є у світі:
Привітним словом (скільки в нім добра!),
І тим, що дало змогу посивіти!

Все прийняла, бо то ж моє життя,
Від нього не сховаєшся ніколи,
Живу і жду те вічне майбуття,
Думки ж... як навесні отії бджоли!

Стараюся все ж думати про те,
Що вже із ранку розправляє плечі:
Як ручками онучка обплете… -
Тоді не має в серці порожнечі!

Молюся за синів і невісток,
Щоб завжди в них було в житті все добре,
Щоб віри в серці був завжди росток,
Бо з нею зможуть побороть недобре!

Роботи ще!.. Радію цій порі,
Бо мудрість появляється з роками,
У серці Божий вогник загорів,
І йду тепер вузенькими стежками!

Вузенькими, лиш тими, що Господь
Нам вказує щоденно і щоночі,
Бо чую Боже слово «не зашкодь»…
Частіше зводжу я до Нього очі!

Пора осіння… Це моя пора,
Пора про роздуми, що ще не догляділа,
Ще можна в ній принести всім добра…
А що душа? Вона лиш змолоділа!
                28.10.2019