Ну хочеш – закладімось на парі:
Мої – беззвучні сльози і благання.
Я не потрібна. Як усі старі –
В яких сильніші відняли останнє.
Кудись поділась радість у житті.
Кудись сховались добрі, щирі люди.
Я так втомилась жити в небутті,
Всім зайва і блокована усюди.
Всі люди добрі – чомусь стали злі.
Вини своєї – не знайду причини.
Це не для мене – пенсії і хліб.
Це не мені – новини з Батьківщини.
Як радо відреклась уся сім’я!
Про нелюбов щодня так вперто гурка.
І прихисток всі мають, тільки я –
Так, ніби відщепенка чи манкуртка.
А десь в могилі матінка лежить,
Сумує сонце і водиця срібна.
Якби ви знали – як воно болить,
Коли тобі кричать: -- Ти не потрібна!
25.07.2019
Ілюстрація із Інтернету, дякую авторові.
Не потрiбна!
© Copyright: Надежда Еременко, 2019
Свидетельство о публикации №119102703484
Свидетельство о публикации №119102703484
Рецензии
Больно даже читать это не то, чтобы это ещё в душе вынашивать и переживать всё. У меня нет слов.
Нюша Анисимова 28.10.2019 18:35 • Заявить о нарушении
Нюша Анисимова 28.10.2019 18:35 • Заявить о нарушении
Спасибо, уважаемая Нюша! Почитай моё сегодняшнее. Дворником не выдюжу, вот на днях пошла уже хоть в уборщицы подъездов проситься, а мне в ответ: все места заняты! И с такой ненавистью...
Надежда Еременко 31.10.2019 15:39 Заявить о нарушении
Надежда Еременко 31.10.2019 15:39 Заявить о нарушении