Сегодня так пекло... Из Ирины Боговиной

Ирина Боговина
Сьогоднi так пекло, що начебто й не осiнь...
http://stihi.ru/2019/10/20/471
---------------------------------------------

 ***
Сьогодні так пекло, що начебто й не осінь,
Ніхто ж не проти, хай гостює ще тепло,
Бо хмарних днів в житті людини завжди вдосталь,
А тут така нагода - літо знов прийшло...
Нагрілися за день,а дехто й роздяглися,
Що необачно, мабуть,скажуть лікарі,
Бо вже в чотири вечора всі знов вдяглися,
Сховалось сонечко, ввімкнулись ліхтарі...
І не кажіть, все полюбля тепло і ласку,
Від смутку осені відразу відлягло,
Потрапили неначе в літа дивну казку,
Коли ще людство за царя Панька жило...
Майнула думка,може,зранку по гриби,
Птихи он розспівались,начебто весною,
На жаль,короткий день осінньої доби,
Ніч рано світ весь накриває пеленою...
Вже й сизий дим потягся змієм між садами,
Позбулися гаї ошатного вбрання,
Встелила жовта осінь землю килимами,
Витає смутку і напруги відчуття...
То ж хай побавить ще проміння золоте,
Забудемо,що всіх чекає вже на завтра,
Як віхола по вікна снігом замете,
Як за ніч зміниться довкола світу карта...
Сьогодні так пекло, що начебто й не осінь,
Ніхто ж не проти, хай гостює ще тепло,
Бо хмарних днів в житті людини завжди вдосталь,
А тут така нагода - літо знов прийшло...

********************************************************

***
Сегодня так пекло, что вроде и не осень,
Никто ж не против, пусть гостит еще тепло,
Ведь хмурых дней всегда для человека вдосталь,
А  тут такая радость – лето вновь пришло...

Нагрелись мы за день, а кто-то  и разделся,
Что опрометчиво, как скажут доктора,
Но уж в четыре, к вечеру всяк вновь оделся,
Ведь скрылось солнце, нет тепла от фонаря...

Не говорите, любят все тепло и ласку,
От грусти осени на сердце отлегло,
Попали в лета дивную мы сказку,
При царь-Горохе , видно, жили так - давно...

Мелькнула мысль, а может, утром по грибы,
Вон птицы распеваются, как лишь весною,
Да жаль, короткий день у осени добыт
И рано  ночь мир накрывает пеленою ...

Уж сизый дым змеится будто меж садами,
Лишились  рощи одеяний,  ну и пусть,
И устелила осень землю всю коврами
Витает грусть и  напряжение  всех чувств...

Пусть позабавят золотые нас лучи,
Забудем всё, что ждёт с тобой нас завтра,
Когда метель в окно снегами застучит,
Когда за ночь изменится  земная карта...

Сегодня так пекло, что вроде и не осень,
Никто ж не против, пусть гостит еще тепло,
Ведь хмурых дней всегда для человека вдосталь,
А  тут такая радость – лето вновь пришло...