Лаура К Цаголова. Прошение. Рус. Бел
По застывшему воску Земли
Моросит, исказившее Бога,
Беспощадное небо Дали.
В нём уликою всех инквизиций –
Оперенье прозревших дотла…
И стоят мавзолеи убийцам
В скорбном инее Вечного Сна.
Достояния зодчих порока,
Умножаются спорами бед…
Отпусти меня, Ветер с Востока,
Покаянный вынашивать Свет,
Что молитвенным семенем зрея,
Отражается в нимбах святых…
Это я не спасла Назарея,
Убиенного царством живых!
Прашэнне
Пашкадуй мяне, Вецер з Усходу!
Па застылым воску Зямлі
Імжыць, сказіўшае Бога,
Бязлітаснае неба Далі.
У ім доказам усіх інквізіцый –
Апярэнне празерыўшых дашчэнту…
І стаяць маўзалеі забойцам
У журботным інеі Вечнага Сну.
Здабыткі дойлідаў заганы,
Памнажаюцца спрэчкамі бед…
Адпусці мяне, Вецер з Усходу,
Пакутны выношваць Святло,
Што малітоўным насеннем спеючы млее,
Адлюстроўваецца ў німбах святых…
Гэта я не выратавала Назарэя,
Забітага царствам жывых!
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №119102403421