Знов піду я у Карпати ,
Вийду я на полонину ,
Зустріч буду цю плекати ,
Я думками туди лину ,
Ой Карпати , рідні гори ,
В вас дзвенять гірські потоки .
І я вдячний тобі , доле ,
Що робив там перші кроки .
Це – колиска України ,
Що чарує всіх красою ,
Там зустрів колись дівчину ,
Що вмивалася росою .
Вийду я на полонину ,
Де вівчар пасе отари ,
Де смереки і ялини ,
Де горять нічні стожари.
Вийду я на полонину ,
Подивлюся я на небо ,
Я з світів в Карпати лину -
Притулить хочу до себе .
Я почую у Карпатах ,
Як кує в гаю зозуля .
Там усе в зелених шатах .
На Говерлу знов зійду я .
Ой , зеленії Карпати ,
Як вас можна не любити ?
Як про вас нам не співати ?
Вами в думці як не жити ?
Ой , ви гори , рідні гори ,
Ви - найкращії у світі ,
Ви у всіх на видноколі ,
І любов'ю ви зігріті.
07.10.2019 р
Пiду я у Карпати
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119102306179
Свидетельство о публикации №119102306179
Рецензии