Зв льнення загорнених учених в голов. Поема 159-а

Звільнення загорнених —
учених в голові
Поема 159-а


            Замість заколупувати і сколупувати нещасних
            і примотаних інтелектуалів,
            чи не всі вловлюються
            загорненими інтелектуалами.
                І.Ш.


1

Не будучи великим —
трудно помітити:
ти враз здрібнів...
о нерозпізнаність днів!
о хто зробить роботу? —
без великих
день покотився й погоробів...
о хто зробить на крилах
                легко і без поту —
                роботу?
уже замотування — всіх рабів
донизу
достоту
у нерозпізнавання днів
й не будучи Великим
трудно помітити
що враз здрібнів!
хто змінить мислення у днів?
хто змінить мислення на дні?
оскільки перевернуте
вони тримають за вершин
вони так не одні
а я один
не я
Бог-Слово у мені один.
Що ж?
Або далі — і далі!
вись і крила — і далі!
або
вниз
і аналіз
й деталі
деталі й деталі
й в деталях...
Піддастесь світлу? тіні?
біси сильні — в здрібнінні
або всі у юзі в перелесника
або Бог через Свого словесника!
і дрібно понеслися
в заблокованість
сховані
Богом в серці не виховані...


А молитва! Й свобода! — Яка!!
А тут Бог!! —
через Свого словесника.


2

Проти сонця й проти вітру! —
ха! цим сльози світу —
                витру!
ах, халепи демонічні
цим і підсушу вас —
світлом
вічним
бо дістав вас вогкий
                Хаос
так
бо ви діряві — протирічні...


іскру іскру —
де
і сірість й надяскравість
і Краса —
а в них і ум
не
в Небесах!
   Ас-са!
гірний шпиль —
і дольнії народи
   Ас-са!!
гірний дух
йде в гірні Небозводи
і у слабкооких —
скрізь яса!
я б вам за північним колом —
і північне
сяйво написав!
У яскравосильнооких —
йде аж пре яса!!


Вітре на чотири боки,
Logos — більше би й писав!!
Ти!
Ти, Боже, суховогнеокий!!!


3

Всі — в обжинки!
І тримати свою жінку!
Де жіноче опадає —
піднімати жінку!
Тож наукам —
з Огня живу пшінку...
А допоки —
це говорю я допоки,
тайна Твоя,
Вишнє Око...


4

Хоч на день! —
на кілька років! —
чистим
станьмо в серці оком

День зітхає — поволоковий!!


5

Дай, Боже, простість нести —
бо простий, Боже, Ти.
Тож
хіба в місті є степ?
Але як в серці є степ —
дай, Боже, серце просте
дай, Боже, поле просте
бо над ним небо просте
що мені в серці нести —
як Ти є, Боже, простий?

Але падає з неба —
простість оця —
обрізає серця...

17 - 23.10.2019,
з причастям