Дивитись в ніч, чекати ранок.
Чи повернеться до нас світанок?
Й зірки у пригоршні збирати
Через скляні віконні ґрати.
Життя - це сон і вихор мрій,
Ілюзії дарує нам спокусник змій.
Там, за вікном заснув весь світ,
Лиш я не сплю вже кілька літ.
Завжди дивлюсь на це буття
Й шукаю сенс свого життя.
А години все невпинно йдуть
І розтікаються неначе чорна ртуть,
Рушать стіни давніх поколінь
І палять пам'ять цих святинь.
А я дивлюсь в холодну ніч,
Сонце - дня нещадна піч.
Мені миліші місяць і зірки,
Майбутнього невідаль, ніж спогади гіркі.
Темрява...
© Copyright: Анастасия Винди, 2019
Свидетельство о публикации №119102207854
Свидетельство о публикации №119102207854
Рецензии