зранку
наче хоче відгорнути її вбік своєю невидимою рукою,
я бачу пальці вітру, що торкаються, колишуть, почісують хвилі її,
туман, що за вікном, зібрався осідати на землю,
але і він заглядає у привідчинені скляні двері моєї кімнати, що причепилася на високому схилі гори,
в скалі якої витесали фундамент мого тимчасвого затишного житла,
з вікна відкривається вид на все селище,
що прокидається задовго до появи променів, що впираються у скло,
за яким починається день
08.55
22.10.2019
фото автора
Свидетельство о публикации №119102203806