Сергей Есенин. Пускай ты выпита другим. Рус. Бел
Но мне осталось, мне осталось
Твоих волос стеклянный дым
И глаз осенняя усталость.
О возраст осени! Он мне
Дороже юности и лета.
Ты стала нравиться вдвойне
Воображению поэта.
Я сердцем никогда не лгу,
И потому на голос чванства
Бестрепетно сказать могу,
Что я прощаюсь с хулиганством.
Пора расстаться с озорной
И непокорною отвагой.
Уж сердце напилось иной,
Кровь отрезвляющею брагой.
И мне в окошко постучал
Сентябрь багряной веткой ивы,
Чтоб я готов был и встречал
Его приход неприхотливый.
Теперь со многим я мирюсь
Без принужденья, без утраты.
Иною кажется мне Русь,
Иными - кладбища и хаты.
Прозрачно я смотрю вокруг
И вижу, там ли, здесь ли, где-то ль,
Что ты одна, сестра и друг,
Могла быть спутницей поэта.
Что я одной тебе бы мог,
Воспитываясь в постоянстве,
Пропеть о сумерках дорог
И уходящем хулиганстве.
Няхай ты выпіта другім
Няхай ты выпіта другім,
Мне засталася, не злякалась
І валасоў шкляных той дым,
Вачэй і стомленасць, і шаласць.
Узрост восені! І мне не мала
Ён даражэй юнацкасці і лета.
Удвая ты падабацца стала
Ўяўленню міламу паэта.
Ніколі сэрцам не ілгу,
На голас фанабэрыі таму,
Бясстрашна я сказаць магу,
Што пакідаю хуліганства цьму.
Пара растацца з вараной
І непакорлівай адвагай.
Ужо сэрца напілося той,
Ацвераджаючаю брагай.
І мне ў акенца ўжо пастукаў
Верасень вярбы галінкаю вярбы,
Каб я гатовы быў да мукаў,
Прыход непераборлівы нібы.
Зараз са шматлікім я мірусь
І без прымусу,і без страты.
Мне іншаю здаецца сёння Русь,
Могілкі іншыя і хаты.
Гляджу вакол гадзіны запар
І бачу, ці там, ці тут, ці дзе-та,
Што ты адна, сястра і сябар,
Магла быць спадарожніцай паэта.
Што я адной табе б і змог,
Выхоўваючыся ў сталасці нагодзе,
Змярканню праспяваць дарог
І хуліганству, што сыходзіць.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №119102203006