Злечу птахою у небо
Не гоніть бо вітри.
Бо напевне мені треба,
Вірте ж,мені,-вірте.
Мов ріка,течу,- у горах.
Хвилею об камінь.
І душею мов у горі,
Дякуючи кармі.
По життю,біжу листками...
Що з дерев упали.
Вірю,щастя іще буде...
Та й горя...ні грами.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №119102202081