Як опаде все листя до одного,
коли заграють вітром холоди,
тебе теплом зігрію, серця мого,
і дам напитись чистої води.
Не відмовляйся, не відводь очей,
не говори, що краще вже бувало,
бо не ставалося на світі ще речей,
щоб так боліло, наче розривало.
Та час мине, опале розлетиться.
Залишиться лише на пам'ять шрам,
з надією, що може розгориться,
коли зустрітися знов доведеться нам...
коли зустрiтися знов доведеться нам...
© Copyright: Ниагарский Водопад, 2019
Свидетельство о публикации №119101909612
Свидетельство о публикации №119101909612
Рецензии