Василий Стус. От доли спрятаться...

От доли спрятаться - не привелось.
Гром грянул - вмиг наперекос
вся жизнь пошла. И вот ты - все, что снилось
как смертепрозябанье или жизнесмерть.
Так испытай, как золото, на пробу
родных, друзей, любимых и детей:
пойдут ли через сто твоих смертей 
тебе  вослед? Постичь ли смогут
личность твою - перед концом твоим?
Иль сердцем ужаснутся от озноба
на тех всебедах? О, если бы знать мне...
Но безысходно пролегла дорога
неистовых. Весь свет  ты на ветрах
преодолела, доля, слава Богу,
на злющем ветре сник никчемный страх.

Оригинал:

Василь Стус. Сховатися од долi не судилось...

Сховатися од долі — не судилось.
Ударив грім — і зразу шкереберть
пішло життя. І ось ти — все, що снилось
як смертеіснування й життєсмерть.
Тож іспитуй, як золото, на пробу
коханих, рідних, друзів і дітей:
а чи підуть крізь сто твоїх смертей
тобі услід? А чи твою подобу
збагнуть — бодай в кінці життя?
Чи серцем не жахнуться од ознобу
на цих всебідах? О, коли б знаття...
Та відчайдушно пролягла дорога
несамовитих. Світ весь — на вітрах.
Ти подолала, доле, слава Богу.
На хижім вітрі чезне й ниций страх.