Этого никто не знает
І небагато коротшими стали дні.
Не так вже, щедре сонечко, стало гріти,
Жовтим листям осінь посміхається мені.
І ось уже, перші ключі журавлів
Несуть мені вісточку з України;
Як живеться там, рідним моїм,
У цю складну і скрутну годину?
Південний вітер зміниться північним.
Проплаче жовтень, рясними дощами...
Що наш час, в порівнянні з космічним?
Якими ще прийдеться мені пройти шляхами?
Не легко, ой не легко жити на чужині.
Хочеться додому! Але ж і там бидлам.
Скільки ще терпіти бідній Україні?
Коли вже, нарешті, поталанить нам?
***
Злетів останній лист з одинокої тополі,
Вітер, по пустім полям, весело гуляє...
Іще одне літо зійшло з моєї долі.
А скільки ще попереду? Цього ніхто не знає.
Свидетельство о публикации №119101905126
ОТЛИЧНО НАПИСАЛ!!!
УДИВИТЕЛЬНО - КАК ЛЕГКО ЧИТАЕТСЯ,
ХОТЯ НА УКРАИНСКОМ НАПИСАЛ!!!
ТРЕПЕТНО!!!
ТЕПЛО!!!
ЛИРИЧНО!!!
НО ГОРЬКО!!!
БОЛЬНО!!!
И ОБИДНО!!!
ЧТО ИДЁТ КРОВАВАЯ ВОЙНА!!!
А ТАМ ЖЕ РОДИНА ТВОЯ!!!
А БЫЛИ МЫ - ЕДИНАЯ СЕМЬЯ!!!
МИРА!!! СЧАСТЬЯ!!! РАДОСТИ!!! ЛЮБВИ!!!
ДОЛГО НА ЗЕМЛЕ ЖИВИ!!!
И ПИШИ!!! ПИШИ!!! ПИШИ!!! ПИШИ!!!
СВОИ ПРЕКРАСНЫЕ СТИХИ!!!
С НАИЛУЧШИМИ ПОЖЕЛАНИЯМИ!!!
Чайка.
Людмила Чайка Хабаровск 06.02.2020 09:26 Заявить о нарушении
В этом наша сила.
Кто против нас, тот не с нами!
"А горбатого исправит, только могила!"
И Вам всего-всего!
Владимир Коломиец 2 06.02.2020 11:17 Заявить о нарушении