Н.Бидненко
А ти не вірив, що таке бува,
Ти сумнівався, злився і бентежів,
Коли втрачали значення слова
І був лиш дотик ніжності в безмежжі.
Катався грім у дальніх небесах,
Запрігши в колісницю блискавиці,
І давній сумнів, і невіра, й страх –
Все відлетіло, як у вирій птиці.
Сочився в Безмір, тихо падав час,
А у пітьмі ізнов котилось: «Мила…»
І світ увесь складавсь лише із нас
І чуда, що удвох ми сотворили.
***
А ты не верил, что бывает так,
Ты сомневался, злился, очень нервничал,
Когда значения теряли все слова
И было лишь прикосновение в вечности.
Раскаты грома в дальних небесах,
И молнии удара в колесницу,
Сомненья давние, неверие и страх -
Всё отлетело, как отлетают птицы.
Сочился во Вселенную и падал час,
В потёмках снова слышу: "Милая..."
И вся Вселенная сложилась лишь из нас
И чудо, что мы вместе сотворили.
А ты не верил
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2019
Свидетельство о публикации №119101801085
Свидетельство о публикации №119101801085
Рецензии