Попав осінній день в заглибину жалю...
Як неминучий біль у спраглий вир січкарні...
З полотнища думок весільний шлях крою...
Будую ними дім, де геть одні вітальні...
Бо якби не попав, котився б не туди...
Без змісту і вітрил, що натирають зорі,
До блиску таємниць вітражної води,
І пам'яті книжок нечуваних історій...
І ось уже звучить у розповіді - гай...
Під тихий шепіт слів незірванного листя...
Збираємо в рюкзак книжки, бо слово «Рай»
В перекладі на шлях : «нанизувать в намисто»...
Осенний день или Рай - это...
© Copyright: Евгений Голоюх, 2019
Свидетельство о публикации №119101708838
Свидетельство о публикации №119101708838
Рецензии