посв. о. Иоанну
Котрими відкривають вежі віри,
Котрими виростають білі крила,
Але чомусь сівіє голова...
Душа шукає голову схилить,
Де із турботи виростають стіни,
Де дихають майбутнього світлини,
Тим духом, що й небесная блакить...
Важливо для душі недосказать...
Бо у мовчанні - визріва надія...
Лише мовчанням доля пламеніє...
Щоб до самОго змісту домовчать...
Душа шукає, як би перейти...
На берег інший, де усе зі Слова...
Шукає твердь молитва вечорова,
І обминає гострії кути...
Ти вже знайшов, і сходи, і слова,
Знайшов ключі, і все, що було треба,
І відчуваєш смак і приспів Неба,
Чи не тому сивіє голова?
Евгений
Свидетельство о публикации №119101708739