Благодарю тебя!

Ти прихилив своє коліно,            
мій дужий воїне, а я…               
А що сказати я повинна?             
Назви, бодай, своє ім’я..!
З якого селища чи міста?
Як перетнув отой кордон,
що долі примхою зробився
для нас беззахисних - щитом?
Мій любий воїне, коліном
своїм просякнувши в золі,
про що ти думаєш, хлопчино?
Куди летять твої жалі?
Про що мовчить гримаса болю
на твоїм втомленім чолі?
Чому в обличчя сірий колір
і погляд гнеться до землі?
Ти прихилив своє коліно…
Кому ти шану віддаєш?
Полеглим друзям? Батьківщині?
Чи просто - втомлений без меж
і вже немає сил піднятись?
Мій милий воїне, скажи –
ти мав можливість вибирати,
коли ступав до цих стежин?!
(Тобі, мабу;ть, нати;снув плечі
такий тяжкий бронежилет…)
Скажи, а бу;ло, що - про втечу
шептав з сумлінням тет-а-тет..?
Ти сильно тужиш за близькими?
Ти відчуваєш дикий гнів?!
Ти носиш в серці грізний стимул,
що «у раю нема рабів»?!
В той час, як ти під дулом смерті
ведеш за нас пекельний бій -
я прихиляю своє серце!
 І просто дякуюТобі.
Автор Ірина Рубець. Автор зображення  Beata Kurkul

Перевод:
Благодарю тебя! (Николай Чельтер)

Ты преклонил своё колено,
Мой сильный воин, отзовись…
Должна-ль сказать что откровенно?
Своё хоть имя назови!

С села какого ли, столицы
Пришёл на эту ты границу,
Пришёл в стремлении одном:
Для беззащитных стать щитом!

Мой дорогой боец! Коленом
Поникши в пепле и золе,
О чём молчишь замозабвенно:
Семье и нас, иль о земле?

За что темнит гримаса боли
Твоё уставшее лицо,
Что цветом как земля в том поле?
Земля всех прадедов, отцов!

Ты преклонил своё колено,
Кому ты почесть отдаёшь?
Павшим клянёшься-ль неизменно
Спасать страну: «Нас не возьмёшь!?»

Или устал ты так безмежно,
Что нету сил подняться вновь
С святым ли чувством, иль с мятежным
Готов пролить свою ты кровь?

Мой милый воин! Расскажи мне
Мог ли ты сердцем выбирать-
Отдать Отчизну вражьей скверне,
Или идти оборонять?

Тебе возможно тиснет плечи
И тяготит бронежилет?
Кралась ли мысль бежать под вечер,
Когда с душою «тет а тет»?

Ты сильно тужишь за родными,
Бурлит от гнева в жилах кровь,
Ты носишь в сердце грозный стимул:
В раю не может быть рабов!

В тот час, когда под дулом смерти
Ведёшь за нас ты адский бой,
Я за тебя молюсь всем сердцем
И всей душой всегда с тобой!