РОЗЛЮБИВ
Спішила вздовж занедбаних будинків,
Що сором свій закрили листям жовтим.
Там промінь сонця зажадав зупинку,
Перетворивши стежки всі на ковдри.
Твоє подвір’я – замкнена криниця,
Нам тут не розминутися з тобою.
Берези тінь судомою ятриться,
Зробивши нас печальними до болю.
Моя надія, танула, тремтіла
У сонечком заляпаній калюжі.
Суворі очі катували, били,
Упала долу вся «жіноча мужність».
Ти розлюбив, чіпляюсь я навіщо,
Як хмари білі за краєчок вежі?
Не треба сонця, злива хай періщє!
Я крокуватиму із осені в безмежжя.
Разлюбил на укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2019
Свидетельство о публикации №119101405639
Свидетельство о публикации №119101405639
Рецензии