Маленька жiнко, яблунько...
Ти з золотого проросла насіння,
Під дощ і вітер, в холод і морози,
Росла, цвіла, збирала сонце й роси.
Зібрала у собі весь біль і світло,
Підкралась осінь тихо й непомітно.
На яблуневих листях й на долоні
Прожилки ліній - то мережки долі.
Маленька жінко, яблунька осіння,
Чому ж бо ти упала на коліна?
Про що тобі шепоче вранці вітер?
Не зна ніхто. А сльози - чистий бісер...
Свидетельство о публикации №119101307561
Необычайно нежное и трепетное, волнующее стихотворение, трогающее до слёз.
Спасибо, Солнышко, за твой благодатный поэтический Дар!
Счастья и весенней радости тебе, Любви и вдохновения самого лучезарного!
Нежно тебя обнимаю, моя родная,
С восхищением и с Любовью.
Шувалова Татьяна Григорьевна 26.03.2020 19:03 Заявить о нарушении
С восторгом и любовью к тебе, птичка моя,
Валентина Козачук 31.03.2020 08:40 Заявить о нарушении