Н.Бідненко
Я леліяла спомин любові,
Я тобі відпускала гріхи…
Обірвалася ніч на пів слові,
Захурделило наші шляхи.
То чому зазиміло так скоро,
Наче осінь не має снаги?
І душа вже втрачає опору,
І на серце гаряче – сніги.
Розтоплю, розжену і розвію
Передчасну зимову печаль…
Я кохання в долонях зігрію
І весною осяється даль.
***
Я лелеяла память о любви,
Я тебе отпускала грехи...
Ночь оборвана на полу слове,
И завьюжила наши пути.
Почему зазимИло? Пурга...
Вроде осень теряет силу.
И душа теряет опору
А на сердце горячем - снега.
Растоплю, прогоню и развею
Преждевременно эту печаль...
А любовь я в ладонях согрею
И весною засветится даль.
Я лелеяла память любви
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2019
Свидетельство о публикации №119101208129
Свидетельство о публикации №119101208129
Рецензии