Лиш крихту почуттів скажу в словах,
Загляну у твої бездонні очі,
І образ милий, що згубив у снах,
Розтане у вогні цієї ночі!
Душа моя - як той строкатий птах,
Чекає на обійми й подих неба...
Настане день, я сяду на літак,
Із вітром полечу скоріш до тебе!
Здригнеться, затремтить нічний перон,
І образ милий твій мені насниться;
Нехай слова, написані пером,
На крилах прилетять в твою світлицю!
Пройдуть дощем осіннім по землі,
Зірками мерехтять в твоїх сузір'ях!
Видіння всі, що марились мені,
Розтануть, мов туман в тісних подвір'ях.
Замри на мить... Хай буде все - як є!
Як не було б - а долю не обманеш!
Згадаєш вірші, ім'я там моє...
Ти, мила, посміхнись, коли згадаєш!
До тебе
© Copyright: Сергей Небов, 2019
Свидетельство о публикации №119101108963
Свидетельство о публикации №119101108963
Рецензии