Я шукав в собі вірш, а знайти не вдалось ні рядочка,
придивлявся до слів, та неначе втомилась душа
од виснажливих пошуків і глибини, і пророцтва,
і бажання вдихнути життя у примару вірша.
Підсвідомо я знав, що і вірш сподівався на зустріч,
що йому, як мені, неозначеність – груди стиска,
що і він, як і я, хоче втілити легкість у мудрість,
що йому дотика те – останнєє – слово рядка,
за яким після вірша вже більше нічого, лиш крапка,
тільки подих читання, а може, лиш подих крапок...
Ми чекали наївно, щоб нічка на зоряних лапках
почала, нам на радість, натхнення повільний танок...
Я шукав в собi вiрш, а знайти не вдалось нi...
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119101108662
Свидетельство о публикации №119101108662
Рецензии