Марк Твен. Гениальность. Рус. Бел
ценится, в основном, своей редкостью.
Гении - люди чертовски странные,
с удивительной легкостью пишущие
свои дико непостижимые стихи,
чтобы затем раздобыть выпивку и уснуть
в канаве.
Гениальность возносит своего обладателя
в невообразимые сферы,
высоко над вульгарным миром и наполняет его душу
царственным презрением ко всему грубому и грязному
на земле.
Возможно, именно по этой причине
гениальные люди, как правило,
не могут оплатить свои счета.
Гении - очень необычные люди.
Если вы видите молодого человека
с вьющимися волосами
и обезумевшим взглядом, эксцентрично одетого,
вы можете сразу признать его гением.
Если он поет о вырождении мира,
осуждает вульгарную роскошь
и пренебрегает здравым рассудком,
он, несомненно, гений.
Если он слишком горд, чтобы принять помощь
и отвергает ее с видом лорда,
и в то же самое время
понимает, что он не в состоянии заработать себе
на жизнь,
он, с большей вероятностью, гений.
Если он фанатично привязан к поэзии,
а не занимается выпилкой леса, что, кстати,
ему подошло бы больше,
он истинный гений.
Если он упускает каждую возможность в жизни,
рушит привязанность и терпение
своих друзей,
а потом с торжеством вещает в сентиментальных рифмах
о своем тяжелом жребии,
и, наконец, упорствует,
несмотря на советы людей со здравым смыслом,
но не считающимися гениями,
упорствует, уйдя в какую-нибудь печально известную улочку
чтобы умереть там в лохмотьях и в грязи,
то он, вне всяких вопросов, гений.
Но выше всего,
это ловко выразить бессвязные, безумные бредни
в стихах,
а затем помчаться и напиться.
Вот это и есть самый верный признак
гениальности.
Перевод Борис Зарубинский
Марк Твен. Геніяльнасць
Геніяльнасць, як і золата і каштоўныя камяні,
шануецца, галоўным чынам, сваёй рэдкасцю.
Геніі - людзі па-чартоўску дзіўныя,
з дзіўнай лёгкасцю пішучыя
свае дзіка неспасціжныя вершы,
каб затым расстарацца выпіўку і заснуць
у канаве.
Геніяльнасць узносіць свайго ўладальніка
ў няўяўныя сферы,
высока над вульгарным светам і напаўняе яго душу
царскай пагардай да ўсяго грубіянскага і бруднага
на зямлі.
Магчыма, менавіта па гэтым чынніку
геніяльныя людзі, як правіла,
не могуць аплаціць свае рахункі.
Геніі - вельмі незвычайныя людзі.
Калі вы бачыце маладога чалавека
з павойнымі валасамі
і звар'яцелым поглядам, эксцэнтрычна апранутага,
вы можаце адразу прызнаць яго геніем.
Калі ён спявае пра звод свету,
асуджае вульгарную раскошу
і грэбуе разумным розумам,
ён, несумнеўна, геній.
Калі ён занадта ганарлівы, каб прыняць дапамогу
і адпрэчвае яе з выглядам лорда,
і ў той жа самы час
разумее, што ён не ў стане зарабіць сабе
на жыццё,
ён, з большай верагоднасцю, геній.
Калі ён фанатычна прывязаны да паэзіі,
а не займаецца валкай лесу, што, дарэчы,
яму падышло б больш,
ён праўдзівы геній.
Калі ён выпускае кожную магчымасць у жыцці,
бурыць прыхільнасць і цярпенне
сваіх сяброў,
а потым з імпрэзай вяшчае ў сентыментальных рыфмах
пра сваё цяжкае жэрабя,
і, нарэшце, зацінаецца,
нягледзячы на рады людзей з разумным сэнсам,
але не якія лічацца геніямі,
зацінаецца, сыдучы ў якую-небудзь сумна вядомую вулачку
каб памерці там у лахманах і ў брудзе,
то ён, па-за ўсякімі пытаннямі, геній.
Але вышэй усяго,
гэта спрытна выказаць няскладныя, вар'яцкія броднікі
ў вершах,
а затым панесціся і напіцца.
Вось гэта і ёсць самая дакладная прыкмета
геніяльнасці.
Перевод на белорусский язык Максим Троянович
Свидетельство о публикации №119100907925